12 причин поділень та суперечностей в Церкві та способи їх вирішення
Читаючи Біблію, особливо послання апостолів, можемо зустріти чимало текстів, які свідчать про те, що у християнських Церквах час від часу виникали певні суперечки чи поділення (але не розділення). Підґрунтя для цього було різним. Тож апостоли у своїх листах змушені були подавати певні наставлення для того, щоб наводити лад та мир у таких церковних спільнотах.
При цьому апостол Павло писав, що і поділення можуть бути корисними, щоб виявилися обдаровані та здібні для служіння християни. Зокрема читаємо: «Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю. Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені» (1 до Кор. 11:18-19).
Давайте проаналізуємо 12 основних причин, які лежать в основі поділень поміж людьми.
1. Слідування за служителем, а не за Христом
«Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів» (1 до Кор. 1:11-12).
У Коринтській Церкві апостол Павло відмітив, що люди почали ділитися виходячи з того, хто для людей став духовним авторитетом. Одні називали себе послідовниками апостолів, а інші вважали себе учнями Ісуса Христа. При цьому одні зневажали інших.
Апостол Павло запитував: "Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?" (1 Кор. 1:13).
Вирішення:
Слід добре розуміти, що і тогочасні апостоли, і сучасні служителі Божі є лише послідовниками одного духовного Учителя - Ісуса Христа, Який завжди закликав слідувати тільки за Ним. "Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи це Я, і час наблизився. Та за ними не йдіть" (Луки 21:8).
При великій кількості учителів, служителів і наставників для Божої Церкви залишається лише Один істинний Пастир - Ісус Христос.
2. Різне сприйняття та тлумачення Божого Слова
Усі ми, християни, читаючи Боже Слово, не однаково його розуміємо і сприймаємо. Наприклад, хтось покладається на благодать, а інший - на Закон. У книзі Дій читаємо про подібну ситуацію, коли одні прийняли вчення апостолів і увірували в Ісуса Христа, інші вперто відстоювали юдейські передання та берегли принципи виконання Закону Мойсея.
«І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували. Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів. Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів» (Діяння 14:1-4).
Вирішення:
Апостол Павло закликає Церкву шукати однакового розуміння та однакової думки у всякому складному питанні. «Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 до Кор. 1:10)
Апостол Павло закликає Церкву шукати однакового розуміння та однакової думки у всякому складному питанні. У всьому потрібно шукати мудрості Божої, а не людської. Поєднання в одному розумінні можливе тоді, коли всі, хто беруть участь у суперечці, стають готовими почути відповідь із Божого Слова та/або одкровення Духа Святого.
«Вистерігайсь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні» (До Тита 3:9).
Апостол Павло застерігає свого молодого і перспективного учня Тита, якого він готував для важливого апостольського служіння, не брати участь у таких змаганнях про вірне і невірне тлумачення Божого Слова, якщо воно не сприяє збудуванню Церкви.
3. Духовні і недуховні амбіції
«І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе. А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» (Від Марка 10:35-37).
«Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана» (Від Марка 10:41)
У двох учнів Ісуса Христа з’явилося бажання розділити з Ісусом славу Божого Царства. Вони захотіли посісти почесні місця праворуч і ліворуч Господа. Інші учні, почувши це, обурилися, адже Ісус ніколи не говорив про нагороду для них, і тим більше про посади чи владу у Божому Царстві.
Вирішення:
Тож Ісус розповів про духовні принципи:
«Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Від Марка 10:43-45).
Ісус прямо вказав, що кожному, хто хоче бути великим, слід навчитися бути незначним та стати слугою для інших.
4. Боротьба за церковну владу і старшинство
«І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого» (Євангеліє від Луки 22:24).
Змагання, про яке нам розповідає Євангелія, полягало у тому, що кожен старався довести, що він найдостойніший називатися старшим чи бути більшим серед учнів.
Вирішення:
«Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець» (Євангеліє від Луки 22:25-26).
Ісус повсякчасно прагне навчити учнів замість влади отримати від Бога бажання служити людям, адже справжній служитель не той, кому служать, а той хто сам служить іншим.
5. Різне бачення в тому, як рухатися в служінні
«А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають. А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком. Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру. А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений» (Діяння 15:36-40).
Між Павлом і Варнавою, які були побратимами у Божій справі служіння та розповсюдження Божого Слова, виникли суперечності в тому чи брати Марка з собою. Марко покинув служіння і повернувся до Єрусалиму. Апостол Павло не бажав залучати Марка, однак Марко був небожем Варнави (Кол. 4:10), тому Варнава не хотів йти без нього. Тож у цій суперечці Павло з Варнавою не мали спільної думки. Апостоли розділилися.
Вирішення:
Заради виконання Божої справи Апостол Павло показав приклад в тому, що потрібно брати з собою надійних та послушних людей. А ті, що відлучаються повинні ще повчитися послуху та лише після цього продовжувати служіння.
Марко долучився до Павла, коли він був ув’язнений (Кол. 4:10)
6. Осудження чужого життя і вчинків
«А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (До Римлян 14:10-12).
Часом християни, дивлячись на життя один одного, помічають певні недобрі вчинки один одного. Часом ми самі не помічаємо, як своїм не зовсім праведним життя можемо стати спокусою для інших судити про Церкву ґрунтуючись на поведінці окремих її членів. Тому і бувають гострі суперечки про неправедне життя інших християн.
Вирішення:
«Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси» (До Римлян 14:13).
Християнам потрібно постійно пильнувати за своїм життя, щоб не стати спокусою. Звичайно, ми всі можемо помилятися, але й всі ми повинні каятися та виправляти своє життя до того стандарту, який встановив Ісус Христос.
«Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави» (До Римлян 15:7). Одне з найскладніших завдань, які ми повинні навчитися виконувати полягає в тому, щоб зберегти себе від осудження інших, а краще будемо молитися за них заради їхньої направи.
«Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть» (1 Івана 5:16).
7. Зневаження бідних багатими
«Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Якова 2:1-4).
Апостол Яків звернув увагу на те, що в Церкві люди можуть по різному ставитися до багатих і бідних. Тих, хто має високий матеріальний статус, поважають, саджаючи на хороші видні місця, а тих, хто бідний, садять у підніжку.
Вирішення:
Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?» (Якова 2:5-7)
Писання навчає того, що Бог не дивиться на особу (Кол. 3:25), а Ісус навчав: "Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть (Ів. 7:24). Тож і нам не слід поважати багатого за його багатство і зневажати бідного через його бідність.
8. Зневаження молодих братів
Апостол Павло у листі до свого молодого учня Тимофія, якого послав наставити деякі Церкви у вірі, писав: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості» (1 Тимофію 4:12).
Часом буває так, що старші за віком члени Церкви не завжди об’єктивно оцінюють служіння молодих, думаючи, що вони ще не досвідчені чи необізнані в Слові так як вони. І це спонукає їх дещо зневажливо ставитися до молодих і обмежувати їх у служінні, або й навіть гордувати ними.
Вирішення:
Нам не слід забувати, що наш Господь Ісус Христос звершив Своє земне служіння у віці 30-33 років, що було викликом для тогочасного суспільства. Його учні також були молодими і це не завадило Господу Богу взяти їх у справу поширення Євангелії по всьому світу.
«Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого… бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли» (1 Івана 2:13-14)
9. Зловживання духовною владою
«Тож благаю між вами пресвітерів…пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір» (1 Петра 5:1).
Тяжко людям жити і бути в Церкві, де старшини використовують церкву і християн, щоб задовольняти свої інтереси, що не є духовними і не сприяють духовному зростанню Церкви. Буває, що старшини збагачуються за рахунок пожертвувань і зловживають духовною владою, не бажаючи змінюватися.
«Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить першим у них, нас не приймає. Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви» (3 Ів. 1:9-10).
Вирішення:
Божому народу слід добре пильнувати і молитися за духовний стан старійшин Церкви. Апостол Іван писав: «Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив» (3 Ів. 1:11).
10. Не однаковий рівень віри
Історія дослідження євреями Обітованого краю (Числа 13) показує, що 12 людей, які ходили разом, дивилися на одні і ті ж речі, мали різне бачення та робили різні висновки.
Коли вивідувачі здали справу, то «Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможемо його. Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас» (Числа 13:30-31).
Через це народ нарікав на Господа, чим викликав Господній гнів.
Вирішення:
Нам слід добре пам’ятати слова Ісуса Христа: «Майте віру Божу» (Мр. 11:22). Щоб не було поділення в Божому народі через різний рівень віри потрібно навчати один одного Божого Слова та зрощувати віру у силу Бога, який неможливе робить можливим.
11. Упереджене ставлення до пророцтв чи інших проявів Святого Духа
«Не гордуйте пророцтвами» (1Сол. 5:20)
«Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами» (1 Кор. 14:39)
Писання застерігає нас, що в останні дні піднімуться фальшиві пророки та буде багато лжесвідчень, щоб звести багатьох від віри. Через це старійшини Церкви в Коринті приймали рішення заборонити віруючим людям сповнятися Духом Божим, молитися іншими мовами, пророкувати чи звершувати інші діяння під натхненням Духа.
Вирішення:
Слід пам’ятати, що той, хто пророкує, той Церкву будує (1 Кор. 14:4). Тож потрібно збудовувати та пильнувати обдарованих Духом на добре служіння.
Церкві не слід зовсім відмовитися від проявів Духа Божого, Який, власне, будує і збагачує Церкву, але молитися та просити у Бога мудрості розпізнати обман подібно віруючим в Ефесі, що випробовували тих, хто називав себе апостолами, але ними не були, і знайшли, що фальшиві вони (Об. 2:2).
12. Різний рівень духовного зростання
«І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі… Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по людському робите? (1 Кор. 3:1,3)
Писання свідчить, що люди в Церкві поділяються на тілесних і духовних. Через те, що тілесні не прагнуть зростати у вірі та сповнятися Духом, вони залишаються на початковому рівні своєї віри і не можуть зрозуміти, тих, хто діє в силі Святого Духа.
Через це тілесні (плотські) завжди протистоять духовним, і не можуть зрозуміти дію Духа, ставлячи все під сумнів.
Вирішення:
Усім віруючим людям потрібно завжди ревнути за духовними дарами та зростати у вірі до зросту Христової повноти (Еф. 4:13). Духовним слід потерпіти та нести тягарі духовно безсилих.
Порада для Церкви
Писання закликає вірних бути однодушними і мати мир між собою (Мр. 9:15). Апостол Павло писав: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Кол. 3:13)
Однак, не потрібно боятися і духовних поділень чи суперечностей в Церкві, адже вони показують духовний стан народу і спонукають Церкву більше звертатися до Бога за мудрістю і духовним натхненням.
Ісус Христос попередив, що Він прийшов, щоб принести меч, а не мир, щоб порізнити тих хто шукає Бога і бере свій хрест, щоб слідувати за Ним і тих недостойних, хто відмовляється виконувати Божу волю (Мт. 10:34-38).
Істинним послідовникам Христа слід поводитися подібно апостолу Павлу, який свідчив: «... ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав» (Дії 24:12).
Пам'ятаймо, що на християнському шляху завжди були і будуть люди, які не прийматимуть науки Христа і напоумлення, тож слід "обтрусити одежу свою" і продовжувати виконувати Божу волю.
