"І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів. А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори". (Дії 7:28)
Дорогі у Христі, браття і сестри, давайте будемо разом роздумувати про уроки Мойсея, які він отримав у пустині.
Мойсей від перших днів свого народження проживав у царських палатах, огорнутий любов’ю дочки фараона єгипетського, яка стала для нього прийомною матір’ю. Адже у Біблії читаємо, що на той час через сильне зростання кількості ізраїльського народу у землі єгипетській, був виданий наказ фараона вбивати усіх хлопчиків, які народжувалися у єврейських сім’ях (2М 1:15-16). Однак матір Мойсея пошкодувала сина і зберегла його, пустивши в кошику по річці. Дочка фараона побачила дитину в кошику і прийняла хлопчика у свій дім, як сина.
Мойсей зростав і набирався мудрості. Але його постійно тягнуло до народу ізраїльського. Так одного разу, він вийшов подивитися до людей і це закінчилося вбивством єгиптянина, що кривдив єврея. Через це Мойсею довелося поспішно втікати у пустиню, щоб уникнути покарання фараона. В один момент той, хто мав необмежену владу у країні після царя, став ніким, став вигнанцем, що переслідується за злочин.
З того дня і сорок років Мойсей проживав у пустині. Про що думав Мойсей? Чи будував він плани на майбутнє?
Мойсей мав добрий характер. Знаємо, що з перших днів втечі він заступився за пастухів свого майбутнього тестя, жерця мідіянського. Натягав води для отари (2М 2:16-17). У пустині він знайшов дружину, що народила йому двох синів (2М 2:22).
Знаючи майбутнє Мойсея, розуміємо, що він пройшов не легкий шлях гартування серця та смирення духа, щоб виконати план Божий по визволенню ізраїльського народу із єгипетського поневолення. Протягом сорока довгих років Мойсей, мабуть не один раз задумувався про ціль свого життя, про план Божий щодо нього. Однак саме пустиня послужила для нього місцем навчання відповідальності за доручене. Адже йому була довірена отара свого тестя Їтра. Він щоденно повинен був пильнувати та турбуватися про овець та кіз, захищати їх від хижих звірів. Він жодного дня не шкодував про Єгипет і його багатство і славу. Апостол Павло написав, що «Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, а ніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду (До євреїв 11:24-26)».
І ось прийшов день, коли Господь проговорив до Мойсея з вогняного куща. В той час характер Мойсея вже змінився. Раніше він був відважним та гордим, тепер же у ньому проявилася скромність, страх Божий, смирення.
Господь сказав йому, що саме він повинен вивести Його народ із неволі. Мойсей не одразу погодився, щоб виконати таке відповідальне завдання. Однак воля Божа була не змінною. Ми бачимо, як смиренно в подальшому поводився Мойсей перед Божим лицем, виконуючи Його вказівки. Особливо це видно в ті дні нарікання євреїв на дорозі в обіцяний край. Мойсей завжди залишався вірним Богу, а Бог завжди підкріпляв і утішав Мойсея. Пустиня послужила для Мойсея місцем виховання послуху Божій волі. Сорок років, які Мойсей прожив як пастух у мідіянському краї, заклали міцний фундамент, щоб прожити ще сорок років як поводир для народу Божого у слідуванні в Ханаан.
Інколи нам доводиться також проходити своєрідну пустиню. Коли ми не розуміємо, що коїться в нашому житті: не все вдається, не всі нас розуміють, не всі підтримують. Нам слід задуматися: може Господь намагається змінити наш характер в сторону смирення перед Його лицем, щоб потім підняти нас і настановити до виконання Його волі заради спасіння людей з гріховного ярма.
