Кожен християнин повинен ставити собі два простих запитання, в яких знаходиться суть християнського життя та покликання: Чи я слуга Божий? Якщо так, чи служу я Богу?
Для початку звернемося до Слова Божого записаного у Євангелії від Матвія (25:14-30) "Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому - один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, - і набув він п'ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два - і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, - і сховав срібло пана свого...".
Бог же від нас очікує, щоб ми добре та відповідально розпорядилися довіреними нам талантами і принесли плід для Божого Царства
У цій притчі ми читаємо, що кожному з нас від Бога дано певні таланти (можливості, матеріальні речі, здоров'я, вільний від роботи час, гроші, розумові здібності і т.д.). Бог же від нас очікує, щоб ми добре та відповідально розпорядилися довіреними нам талантами і принесли плід для Божого Царства. Комусь дано більше, а комусь менше, але кожному з нас дано за нашою спроможністю використати їх і прославити Бога.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: "Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, - ось я здобув інші п'ять талантів". Сказав же йому його пан: "Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого!" Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: "Два таланти мені передав ти, - ось іще два таланти здобув я". казав йому пан його: "Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого!" Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: "Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, - ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, - пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє"… І відповів його пан і сказав йому: "Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, - буде плач там і скрегіт зубів!
У притчі два раби, взявши таланти, орудували ними і принесли прибуток для свого пана, за що отримали похвалу від пана. Третій раб був лукавим та лінивим (Мт. 25:26) і не скористався талантом, за що пан, назвавши його непотрібним, вкинув до зовнішньої темряви (Мт 25:30).
У 2-му посланні до Тимофія апостол Павло написав: "Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, виконуй свою службу". Отже ми повинні постійно виконувати служіння, яке доручене нам від Господа.
У посланні до Ефесян ап. Павло написав: "Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа! Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям! Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний. (Еф. 6:5-8)
Істинний слуга пану своєму повинен бути вірним
Притча про таланти продовжується словами Ісуса Христа про майбутній Суд над усім людством. Ісус сказав, що настане час, коли Він розсудить справедливо усі народи, враховуючи те, як вони ставилися до потребуючих людей: чи нагодували голодного, зодягли нагого, напоїли спрагненого, прийняли подорожнього, відвідали хворого і ув'язненого. Допомогу таким людям Ісус розцінює як служіння Самому Господу. І багато хто із присутніх на цьому суді зрозуміють, що вони мали багато можливостей послужити Ісусу і не зробили цього, бо не знайшли в собі бажання чинити діла милосердя до людей, які потребували допомоги (Мт. 25:31-46)
Сьогодні Ісус Христос запитує і тебе, чи знаєш ти про тих людей, які живуть поруч, про хворих, голодних. Господь забезпечив нас роботою, фінансовим достатком, житлом, автомобілем та іншими речами. І Господь очікує від нас, щоб ми мудро розпорядилися ввіреними нам талантами і допомагали людям як Господу.
Найважливіше, що вимагається від раба (слуги), Слово Боже називає - вірність. Саме добрим і вірним назвав пан своїх слуг, які принесли своєму пану прибуток (плід) від довірених їм талантів.
Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, - або гріха на смерть, або послуху на праведність? Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. А звільнившися від гріха, стали рабами праведности. Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення. Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности. Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть. А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне. (Рим. 6:16-22)
