«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, - проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12)
Походження назви
Слово «Біблія» походить відгрецького слова τά βιβιλία, βιβλία, що означає «збірка книг»; а також через назву міста Бібл, куди завозили папірус.
Давні євреї називали Біблію словом «сифе́р», що означає «послання», «книга», або «сифарі́м» (книги). Дещо пізніше вживалося слово «китубі́м», що означає «писа́ння». У грецькому перекладі біблійних книг вживається слово «геграфе́́», що також означає «писа́ння». Тому і сьогодні часто можна почути, що Біблію називають Писа́нням або Святим Письмом.
Поділ Біблії
За своїм змістом Біблія є єдиною цілісною книгою, хоч і складається з багатьох книг різного часового походження, різних авторів, різних жанрів та стилів, написаних різними мовами.
У християнському світі Біблію умовно розмежовують на канонічну і неканонічну. Канонічна Біблія складається з 66 книг, неканонічна – з 73 книг. Неканонічна Біблія містить книги, які написані до Різдва Христового, але не увійшли до канону через певні сумніви у їхній богонатхненності. Такий розподіл Біблії також пов’язаний з тим, що канонічні книги є давнішими, написаними у XV–V століттях до Різдва Христового, а неканонічні – у IV-I століттях до Різдва Христового.
Канонічна Біблія умовно поділена на книги Старого (39 книг) та Нового (27 книг) Завіту або Заповіту. За змістом Біблія Старого Завіту поділяється на: П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону; історичні книги: Ісуса Навина, Суддів, Рут, 1 та 2 книга Самуїла, 1 та 2 Царів, 1 та 2 Хронік, Ездри, Неємії, Естер; навчальні поетичні книги: Йова, Псалми, Приповісті Соломонові, Пісня над піснями; пророчі т.з. книги великих пророків: Ісаї, Єремії, Плач Єремії, Єзекіїля; пророчі т.з. книги малих пророків: Даниїла, Осії, Йоїла, Амоса, Овдія, Йони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огія, Захарія, Малахії. Усі вони написані до народження Ісуса Христа.
Новозавітні книги написані після народження Ісуса Христа і поділяються на Євангелії від Матвія, Марка, Луки та Івана; історичні книги: Дії апостолів; послання апостолів: Павла до Римлян, 1 і 2 до Коринтян, до Галатів, до Ефесян, до Филип’ян, до Колосян, 1 і 2 до Солунян, 1 і 2 до Тимофія, до Тита, до Филимона, апостола Якова, 1 і 2 Петра, Юди та 1, 2 і 3 Івана, послання до Євреїв; пророчі книги: Одкровення (Об’явлення) Івана Богослова.
Книги Нового Завіту розповідають про життя і вчення Ісуса Христа та поширення раннього християнства впродовж другої половини І століття після Різдва Христового.
Мова Біблії
Більша частина книг Старого Завіту була написана давньою єврейською мовою, що була звичною розмовною мовою євреїв. Під час переселення до Вавилону в ужиток увійшла давня арамейська мова. Згодом, після Різдва Христового, почали використовувати грецьку мову, якою були написані більшість книг Нового Завіту.
З часом книги Святого Писання були перекладені на латинську мову для використання їх під час проведення літургій у храмах по всій Європі та Азії. Враховуючи поширення Євангелії по всій землі, виникла необхідність у донесенні до людей правдивого Божого Слова, яке було б зрозумілим та доступним для звичайних читачів у різних країнах світу, які не знають латинської, єврейської чи грецької мов.
Сучасні переклади текстів Святого Писання на українську є наслідком кропіткої праці великої кількості вчених, священників, богословів та дослідників. На сьогодні існує чимало різних перекладів біблійних текстів. Зокрема, найпоширенішим перекладом, яким користуються більшість проповідників Божого Слова в Україні, є переклад у редакції Івана Огієнка. Саме цим перекладом ми будемо користуватися у дослідженні Біблії.
Духовний зміст
До цього часу ми розглядали зовнішню або формальну сторону Біблії. Проте, є інша, більш важлива, внутрішня або духовна її сторона. Без знання цієї сторони ми читали б Біблію, як історичний чи поетичний літературний твір, поверхнево споглядали б її мовну красу, але не сягали б її глибинної сутності та не сприймали б її життєвого значення.
Слід розуміти, що Біблія – це «Слово Боже», яким Бог об’явив людині вічну правду про Себе і про неї. З точки зору людини, Боже об’явлення має свій початок, свою історію та завершення. Як дане людині Богом, воно бездискусійне, завжди вірне і вічно дійсне. Слово, яке було промовлене Богом, було записане людиною на папері та збережене до наших днів, щоб, доки існує світ і людина на цьому світі, кожен міг прочитати це Слово і пізнати Бога, Який стоїть за ним.
З огляду на це, Церква навчає та наставляє вірних Слову Божому задля того, щоб людина докладала зусилля в наближенні до Бога і пошуку Господа та Його істини.
Дослідження Біблії
Біблія не належить до числа книг, які людина може прочитати один раз за все життя і повністю зрозуміти її зміст. З власного досвіду хочу зазначити, що Біблія подібна бездонній криниці, з якої людина завжди може черпати духовну воду, і це джерело ніколи не вичерпається. Біблія має одну особливість, якої немає жодна книга на землі, – вона є завжди актуальною і може допомогти будь-якому поколінню людей, які живуть і житимуть на землі.
Кожне слово, кожне речення у Святому Письмі є наповнене силою Святого Духа, щоб промовляти прямо в серце людини заради приготування її до вічності. А найголовніше те, що Біблія відкриває нам правду про наше гріховне життя і провадить нас у пошуку Спасителя, яким є Ісус Христос. У Євангелії від Івана записані слова Ісуса: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).
Кожна книга Писання свідчить нам про доброту і любов Божу, про Його милість і милосердя, про Його турботу і піклування про Свій народ. Щоб зрозуміти усю Біблію, потрібно читати її повільно, роздумуючи та аналізуючи все прочитане з молитовним проханням до Господа, щоб розум став відкритим для сприйняття Божого Слова. Спробуємо коротко дослідити Біблію та роздумувати про те, як Бог закликає нас до життя в істині.
Біблія починається із книги «Буття», що є однією із п’яти книг Мойсея. Тут відкривається правда про створення видимого світу та людини, про гріхопадіння Адама і Єви та майбутній прихід Месії Ісуса, що знищить владу диявола на землі. «Буття» містить спогади про всесвітній потоп, який став наслідком поширення гріха по землі, про вавилонську вежу, що стала символом людської гордості, про покликання Авраама, від якого постане вибраний єврейський народ, про знищення міст Содоми та Гомори, які й сьогодні згадуються, як осередки великої розпусти та блуду. Книга містить багато Божих обітниць для Ізраїльського народу та свідчень про Божу милість і захист.
Книга «Вихід» продовжує описувати нам Божий задум щодо Ізраїля та провадження його в обітований Ханаанський край. Книга починається із народження Мойсея, який став провідником для євреїв на сорок довгих років дороги пустинею. Євреї перебували в Єгипті чотириста тридцять років, і життя їхнє було нелегким, адже до них ставилися, як до рабів. Бог виводив свій народ з єгипетської землі, виливши на неї десять кар. Там же читаємо про Пасху, яку Господь настановляє для Ізраїля, щоб зберегти його від погибелі. Ця книга цікава тим, що вона описує великі Божі чудеса: перехід Червоного моря, отримання води зі скелі, сходження із неба манни. «Вихід» закінчується описом Божого Закону та десяти заповідей, які Бог дав Своєму народу через Мойсея на горі Сінай.
Наставлення щодо праведного життя, якого Бог очікує від євреїв, Мойсей записав у книзі «Левит». В основі цієї книги містяться постанови про жертвоприношення за гріх, про устрій священників, про Господні свята.
Книга «Числа» продовжує розповідати про служіння священиків та левитів, і особливу увагу звертає на невірство Ізраїля щодо Божих обітниць та страх перед народами Ханаану. Через це вони були змушені сорок років блукати пустинею поки не виросте нове покоління євреїв. Книга розповідає про мідяного змія, якого зробив Мойсей, щоб люди рятувалися від смерті. Згадуючи це, Ісус Христос сказав: «І, як Мойсей, підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» (Ів. 3:14).
Остання книга П’ятикнижжя Мойсеєвого називається «Повторення Закону» і підсумовує для нас історію створення єврейського народу та згадує про милості Господні та Божу опіку. Мойсей нагадує молодому поколінню про Божий Закон та постанови, готуючи його до переходу у край, який був приготовлений для них Богом.
Наступні книги Ісуса Навина, Суддів та дві книги Самуїла описують численні війни, які Ізраїль проводив, щоб посісти обіцяний край. Бог завжди стояв на стороні Свого народу та давав їм чудесні перемоги над арміями, що у декілька разів чисельно переважали його. Тут згадується про Девору та Барака, Гедеона, Їфтаха і Самсона, які з допомогою Божої сили отримували у війнах перемоги, Саула і Давида, які стали першими царями Ізраїля.
Книги Царів та Хроніки можна вважати більше історичними ніж повчальними, хоча особливої уваги заслуговує період царювання царя Давида та Соломона. Бог по-особливому ставився до Давида через його серце, що повністю довіряло Господеві. Зважаючи на це, Бог благословив на добре царювання його сина Соломона та дав йому велику мудрість і багатство. Царювання наступників не завжди було угодним Господеві, тож Ізраїль часто був поневолений сусідніми народами.
Книги Царів містять описи пророчого служіння деяких пророків, що жили у ті часи серед Ізраїля. Зокрема йдеться про Іллю, Єлисея та Ісаю. Пророки відкривали царям Божу волю та чинили серед народу великі чудеса Господні.
Книги Ездри та Неємії відкривають нам період панування Персії над Ізраїлем. В цей час розпочинається відродження народу і відбудова Єрусалиму та Божого храму після значного руйнування вавилонським військом. Ездра, а пізніше Неємія були провідниками для євреїв, що відбудовували Ізраїля.
Особливої уваги заслуговують книга Йова, Псалми та Приповісті Соломона. Ці книги є свідченням особистого пізнання Бога та пошуку Його через молитву, піст та упокорення перед Божим лицем. Вони є джерелом мудрості для тих, хто переживає складні моменти у своєму житті або заплутався у павутинах світу чи гріха.
Пророчі книги містять звернення Бога до народу. Устами пророків Господь допомагав царям правити та приймати відповідальні рішення, докоряв непослушному народ та навчав його правдивої Божої дороги. Серед визначних пророків, книги яких містяться у Біблії, були Даниїл, Ісая, Єремія, Єзекіїль та Йона. Завдяки послуху пророків Бог направляв духовне життя Ізраїля та інших народів. Через пророків Бог відкривав про наближення дня, коли серед народу з’явиться Месія Ісус. Зокрема, книга пророка Ісаї вважається старозавітною книгою благовістя, адже відкриває народження і смерть Ісуса Христа заради спасіння людства. Книга пророка Даниїла містить інформацію про останні дні землі перед другим приходом Месії. Книга пророка Йони розповідає про милосердя Господнє, що відкривається для народу Ніневії, який через Божий страх навернувся до Бога і був помилуваний.
Книги Євангелії входять до переліку новозавітних книг, бо написані апостолами та послідовниками Ісуса Христа, – Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Євангелії описують нам народження, служіння, смерть та воскресіння Божого Сина Ісуса Христа у людському тілі. Наука Ісуса, яка записана у Євангеліях, є основою нашої віри та фундаментом нашого праведного життя.
Книга Дії святих апостолів продовжує описувати шлях до спасіння душі через віру в Ісуса Христа, як особистого Господа і Спасителя. Після дня П’ятдесятниці апостоли понесли благовістя у всі народи та навчали людей відректися від язичницьких обрядів та навернутися до Господа. Вони створювали Церкви Христові та поширювали благу звістку теренами Малої Азії та Південної Європи. Особливий акцент ця книга ставить на служіння апостола Павла.
Послання апостолів є невіддільною частиною Біблії, адже вони містять науку та наставлення для нових Церков та віруючих людей. Апостоли Ісуса писали листи до церков, в яких роз’яснювали основи християнської віри та навчали християн, щоб вони могли зростати у пізнанні Господа та любити Його з усього серця.
Книга Одкровення апостола Івана завершує Біблію і містить відкриття, які були показані йому під час його заслання на острові Патмос. У книзі міститься опис Божого Царства та небесне поклоніння Богу. Особливої уваги потребує читання тексту, що описує останні часи життя людства на землі та Божий суд, що буде проявлений до грішників. Книга відкриває нам Ісуса Христа, як Царя, що гряде у цей світ, щоб визволити Своїх вірних і засудити сатану та його послідовників на вічні муки.
Авторство
Біблія по праву вважається святою книгою, адже в ній записані слова Святого Бога. А суть Біблії полягає в тому, щоб відкрити людині Творця, Його природу та характер. Ніхто краще за Самого Бога не зміг би це зробити. Тому, ми не помилимося, коли будемо стверджувати, що автором кожної із книг Біблії є Сам Бог.
Від початку створення людини, Бог завжди промовляє до неї, навчає, підказує, передає відомості про те, що чекає її у майбутньому. Тож, кожного разу, коли Бог хотів відкрити Свою волю, Він вибирав когось із людей і ніби диктував їй, що вона має записати. Читаємо: «І сказав Господь до Мойсея: «Напиши це на пам’ятку в книзі…» (Вихід 17:14). Боже слово до Єремії: «Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: «Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги…» (Єр. 30:2).
Усі важливі слова до людини Бог наказував записувати: «І промовив Господь до Мойсея: «Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем…» (Вихід 34:27). Людина у справі написання Біблії виконує лише другорядну роль.
Важливість Біблії
Звідси й походить те велике значення, якого набуває Біблія для християнина в процесі її читання та дослідження. Пророк Єремія записав: «І сказав мені Господь: « … Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно» (Єр. 1:12). Дехто із вчених запитують: «Як же могло зберегтися Боже слово до сьогоднішніх днів та не втратити істинності? Його і переписували, і втрачали, і знову знаходили?» Відповідь одна – Бог пильнує за Своїм Словом! І Він не допустить, щоб хтось спотворив чи перекрутив його. Бог засвідчив через Івана: «Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: «Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» (Об. 22:18-19).
Святе Писання і сьогодні має силу відвертати людей від зла і навертати їх до правди. Воно здатне змінювати життя і долі людей. Адже воно на́тхнене Святим Божим Духом, тож здатне освячувати тих, хто читає його.
Біблія уособлює собою збірку книг, написаних різними людьми, що були сповнені Святим Духом. Авторами Біблії є царі, рибалки, пастухи, ремісники, священники. Більшість чоловіків, які писали Біблію, вказували, що вони це робили від Імені Бога, отримуючи керівництво від Нього, або Його ангелів. У Святому Писанні дуже часто вжито вислів: «Так говорить Господь» (Ам. 1:3, Мих. 2:3, Неєм. 1:12). Нерідко Божі пророки починали свої книги так: «Слово Боже, що було до ...» (Ос. 1:1, Йон. 1:1). Про них апостол Петро писав, що люди говорили від Бога, керовані Святим Духом (2 Петр. 1:21). Отже, Біблія складається із багатьох книг, однак вона становить єдине ціле послання до людей, автором якого є Всевишній Бог.
Враховуючи вищесказане, слід розуміти, що Біблія є написаним листом Божим для всього людства. І той факт, що Біблія та окремі її частини сьогодні перекладені майже на 3000 мов та діалектів світу, свідчить, про те, що Бог має намір донести Своє Слово до кожного народу на планеті, щоб всі змогли дізнатися про волю Бога, Його наміри та плани щодо людей.
Розуміючи це, виникає особлива потреба читати Біблію, адже інформація стає доступною і зрозумілою тоді, коли людина особисто її прочитає та роздумує про це власним розумом.
У світі, за час існування людства, написано та видано мільярди книг. І лише одна книга – Біблія – викликає найбільше суперечок: «Читати її, чи не читати!» Хтось скаже: «Це надто складна книга. Я навіть не буду пробувати читати», і так чинить. Інший говорить: «Ця книга написана євреями та для євреїв», і також не читає Біблію. Однак тільки той, хто читає Біблію, розуміє, що кожне слово, кожен вірш, кожен розділ, кожна книга із Біблії є звернені до людського серця з метою навчити правди, відкрити істину та зробити людину вільною від заблуджень та обману диявола, від страхів, від хвороб тощо. А найголовніше те, що Біблія відкриває нам Спасителя Ісуса Христа, Божого Сина, що ради людей прийшов на цю грішну землю, щоб вмерти за наші гріхи та воскреснути ради нашого виправдання.
У книзі Ісуса Навина читаємо, що Господь промовив: «Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Єг. 1:8). Це прекрасне благословення, яким Господь може нагородити кожного, хто читатиме Писання.
Біблія завжди є актуальною, адже на її сторінках записане не тільки те, що було, але й те, що є сьогодні, і що чекає нас у майбутньому. Сьогодні ми часто чуємо, що вчені відкривають те, що було тисячі років назад записано на сторінках Біблії. Знайдено підтвердження існування міст, про які згадується у Книзі. Підтверджено факт всесвітнього потопу, знищення вогнем міст Содому і Гоморри. Археологія також неодноразово підтверджувала імена людей, історичні події та географічні зазначення в точності так, як вони були записані у Старому і Новому Завітах. Хоч археологія і нездатна довести духовну істинність Біблії, але відкриття в цій сфері підтверджують правдивість Біблії, як історичного документу. Крім того, порівняно з іншими стародавніми книгами, текст Біблії був дивовижним чином захищений від змін і зберігся до нашого часу.
Найважливішою цінністю Біблії є спрямування нашого погляду на прихід Месії на цю землю. Лише одна книга на землі правдиво відкриває нам Сина Божого і Спасителя світу Ісуса Христа. Лише Біблія розкриває нам той факт, що через Ісуса до нас говорить Творець світу і люблячий Бог Отець.
Апостол Павло написав до Тимофія: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом натхненне, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 до Тим. 3:16-17).
Навчаючи про важливість Біблії, Ісус сказав: «Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, – та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, – подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, – і він упав. І велика була та руїна його!» (Мт. 7:24-27).
Кожен, хто читає Біблію, повинен бути подібним до чоловікова розумного, який виконував те слово, яке прочитав. Читання і виконання Божого Слова – міцний фундамент християнського життя, який закладається на твердій основі. Чому це важливо? Випробування, які можуть приходити в наше життя, подібно бурхливій річці, напиратимуть на наш духовний дім. В цей момент відбудеться перевірка нашої віри і довіри до Бога, які приходять саме від читання, слухання і виконання Божого Слова.
Нерозумний чоловік не старався виконувати науку Господню, а обмежився лише знанням Божих істин. Його християнське життя було лише теоретичним, не маючи твердої основи. Труднощі сучасного життя легко налякають таких християн. У них з'являються сумніви у правдивості Божих обітниць, а потім, – і страх, який відводить від Бога.
Читати чи не читати Біблію, звичайно, залежить від кожного з нас особисто. Однак слід розуміти, що кожний день, який людина проводить без Біблії, є втраченим часом, який вже неможливо повернути. Кожний день наближає нас до зустрічі з Всевишнім Богом Творцем. Від нас сьогодні залежить чи достатньо ми приділили уваги та часу, щоб пізнати Бога через Його Слово.
Хай нам допоможе Господь читати, розуміти та виконувати Його Слово, а також пізнавати Небесного Отця все більше аж до приходу дня Господнього.
Святий Господе, в Ім’я Ісуса Христа, прошу Тебе сьогодні, відкрий мій розум, щоб читати й розуміти Твоє Слово, яке здатне змінити мене. Прошу, зроби так, щоб моє серце стало добрим ґрунтом, в яке Ти зможеш засівати зерно правди. Нехай Слово Твоє стане світильником для моєї ноги та світлом для стежки моєї. Вірю, що через Твоє Слово отримаю міцну віру, духовну чистоту і святість, бо Ти турбуєшся про мене. Амінь!
