«Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє – Одно» (1Ів. 5:7)
Усвідомлення Бога як Особи, Яка складається із трьох окремих Осіб, що діють разом у святій гармонії та окремо Один від Одного як особистості, що наділені притаманними тільки їм божественними функціями, на мою думку, є найскладнішим у християнстві.
Творення
Слід прийняти той факт, що триєдинство Бога є незрозумілим та неосяжним для людського розуму. У попередніх розділах книги ми роздумували про Бога Отця та Його особливі функції та роль в існуванні всього живого у світі та й самого світу, про Божого Сина Ісуса Христа, Який став втіленням Бога на землі, при цьому Сам Син явно показав, що існує окремо від Отця і виявляє Його у людському тілі, отримавши тілесну природу людини від Своєї матері Марії, зберігши божественну природу Бога Отця через зачаття від Святого Духа. Одночасно з цим ми розуміли, що все, що відбулося на цій землі від самого початку, зокрема від творення всього, не могло відбутися без участі Святого Духа, Який є невіддільним від Отця і Сина, але самостійним у всякому духовному діянні (1Кор. 12:11).
Існування Святої Трійці ми знаходимо одразу ж на перших сторінках Біблії, коли читаємо про творення видимого світу. Книга Буття з перших слів свідчить про гармонію, яка існує між думкою Отця, Його Словом і Святим Духом. Творення матеріального світу – досконалий задум, у реалізації якого брали участь усі три святі Особи Бога.
Читаємо: «І сказав Бог: «Хай станеться… І сталося…» (Буття 1:3). Звичайно ми не можемо в цих словах побачити окрему дію кожної Божої Особи, проте вірою можемо зрозуміти, що Отець мав задум і висловив Слово, а Святий Дух втілив це Слово у реальність, створивши видиму матерію. У посланні до євреїв читаємо: «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталося видиме» (Євр. 11:3).
Євангеліст Іван допомагає нам зрозуміти Хто є тим Словом, яке споконвіку було в Бога і саме ж було Богом (Ів. 1:1), бо через Нього все постало і без Нього нічого не могло б з’явитися, бо у Ньому було життя. Коли читаємо далі, що Слово сталося тілом (Ів. 1:14), то одразу стає зрозуміло, що мова йде про Божого Сина Ісуса Христа, який вийшов від Отця, щоб виявити Свою Божу природу людям та звершити відкуплення за гріх людства у Своєму тілі.
Про участь Святого Духа як невіддільну Особу Бога читаємо із свідчення Елігу, які були записані у книзі Йова: «Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих» (Йов. 33:4). Звернімо увагу на останні слова цього вірша: як не можна відділити людський подих від промовленого слова, так не віддільним є Божий Дух від Слова, яке промовляють Божі уста.
Життя
Біблія повсякчасно продовжує підтверджувати нам єдність трьох Божих Осіб, коли розповідає про заселення землі людьми. Створюючи людину, Бог говорить про Себе у множині. Читаємо: «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…» (Буття 1:26). Ці слова у Писанні записані не просто так. Бог хотів показати, що Він як єдиний Творець усього, будучи неподільним і цілісним у Собі проявляється у трьох Особах, які взаємодоповнюють одна одну, являючи гармонію сутності Бога. Земний прах став тілом, а потім живою душею (людиною) лише після того, як Господь Бог вдихнув у її ніздрі дихання життя. (Буття 2:7).
Перед всесвітнім потопом Бог побачив духовний занепад і велике розбещення людини на землі і промовив: «Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки» (Буття 6:3). Із цього тексту розуміємо, що Бог через Свого Духа перебуває з людиною повсякчасно, щоб направляти її кроки і допомагати робити правильний вибір у житті. Ми це називаємо совістю або сумлінням, яке докоряє і засуджує нас, коли ми грішимо або ж віддаляємося від Бога своїми вчинками. Про це апостол Павло писав до церкви у Римі. Він вказував на те, що погани, які живуть без Божого Закону, на відміну від євреїв, мають в собі Закон, і виявляють це тим, що їхнє сумління та їхні думки то осуджують, то оправдують одна одну (Рим. 2:14-15).
Писання не містить текстів, які б прямо пояснювали духовну таємницю Святої Трійці, при тому спонукає нас самих це зрозуміти, надаючи нам відповідні підказки. Коли Бог захотів вивести народ Ізраїля із єгипетської неволі, то з’явився Мойсею на горі Хорив як Господь Бог, Який постійно є і завжди буде. І саме Він виведе Ізраїльський народ з єгипетської біди до Краю, що тече молоком і медом (Вихід 3:17).
Коли пророк Ісая роздумував про це, то записав: «…так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім’я» (Іс. 64:3). Пророк прямо визнав, що Святий Божий Дух провадив Ізраїля пустинею. Апостол Павло доповнює думку, щодо спільної духовної праці Святої Трійці словами: «І пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля – був Христос! (1Кор. 10:4)
Отже, як бачимо, життя на землі прямо впорядковане рукою Отця, Сина і Святого Духа.
Вічність
Приготування людства до вічності розпочалося із народження Божого Сина Ісуса Христа. Слово, яке було у Бога і було Богом через Святого Духа зодягнулося у плоть і з’явилося нам як людина з ім’ям Ісус. Перед цим на небі відбулася духовна розмова між Сином і Отцем, записана у посланні до євреїв. Син промовив до Отця: «Жертви й приношення Ти не захотів, але тіло Мені приготував… Ось іду … щоб волю чинити Твою, Боже» (Євр. 10:5, 7). Із цього уривку із Писання можна подумати, що Син відлучився від Отця, але це не так. У день водного хрищення Ісуса Отець промовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк. 3:22). У той же час Святий Дух злинув на Нього в тілесному вигляді як голуб. У цей момент Бог об’явився людям у Своїх трьох Особах як Отець, Син і Божий Дух.
Сам же Ісус неодноразово заявляв і запевняв Своїх учнів, що Він ніколи не залишається самотнім, але завжди пробуває в Отці, а Отець завжди пробуває в Ньому (Ів. 10:38). Про це свідчили Його вчинки (Ів. 14:10).
Перед Своєю смертю за гріхи людей Ісус знав, що учні Його покинуть, тому сказав: «Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете…Та на Сам Я, бо зо Мною Отець!» (Ів. 16:32). Присутність Отця і Святого Духа постійно давала силу Ісусу у виконанні Його головної цілі, дорученої Отцем. Він знав, що має владу добровільно віддати Своє життя і владу прийняти його знову. Цю заповідь Ісус взяв від Свого Отця (Ів. 10:18).
Віруючи в Ісуса Христа як Божого Сина, Який прийшов у плоті, щоб набути Собі Церкву, ми злучаємося з Ним і Отцем, щоб виконалися слова Ісуса про учнів, які Він промовив до Отця у молитві: « … і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе і ввірували, що послав Ти Мене … заховай в Ім’я Своє їх, який дав Ти Мені, щоб як Ми єдине були! … щоб були всі одно: як Ти, Отче в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони… Я – у них, а Ти – у Мені, щоб були досконалі в одно» (Ів. 17:8, 11, 21, 23).
Проявлення Божественної Трійці продовжилося і вдень Христового воскресіння. Апостол Петро свідчив у Єрусалимі, що Бог воскресив Його з мертвих і вони стали свідками цього (Дії 2:32). Апостол Павло доповнює ці слова думкою і про наше воскресіння: «А коли живе у вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса, то Той Хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Рим. 8:11)
Отже духовне життя, духовне відродження і воскресіння залежить від волі Небесного Отця, віри у відкупну жертву Божого Сина Ісуса Христа і оживляючу силу Святого Духа, Якого Ісус послав на землю після Свого вознесіння на небо.
Саме через правильне розуміння Святої Трійці людині дано право і можливість бути учасником і співспадкоємцем Божої благодаті і Божої Істоти.
Ісус навчав, що до Отця Небесного ніхто не може прийти, якщо спробує обійти Особу Божого Сина Ісуса Христа, Який є істинною дорогою до спасіння (Ів. 14:6). Але й до Господа Ісуса прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те (Ів. 6:65). Отже пізнати Сина допоможе лише Отець, так і Отця не знає ніхто окрім Сина та кому Син захоче відкрити (Лк. 10:22).
А щоб досконало пізнати і зрозуміти це апостол Павло в молитві просив за церкву в Ефесі, «щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості та відкриття для пізнання Його» (Еф. 1:17).
Сьогодні ми живемо в епоху активної праці Божого Духа на землі. І метою цього є Боже бажання, щоб людина перестала бути тілесною чи душевною (плотською), а відродилася через Духа у духовне творіння за образом і подобою Божою, яким вона була в Едемському саду.
«Бо кожен хто родився від Бога, перемагає світ… А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус – то Син Божий? То Той, що прийшов був водою та кров’ю, – Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух – то правда. Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє – Одно» (1Ів. 5:4-7).
Отже ми маємо певне і непорушне свідоцтво трьох на небі, Які є Одним цілим і нероздільним. Їхнє свідчення є записане у Біблії. І ось пройшли тисячі років, а свята Книга і сьогодні доводить, що ніщо на землі не відбувається без благодаті Господа нашого Ісуса Христа, любові Бога Отця і причастя Святого Духа, що пробувають зо всіма нами повіки. Амінь (2 Кор. 13:13).
Молитва:
Дорогий і люблячий Боже, мій розум обмежений, щоб зрозуміти усю Твою повноту, яку Ти хочеш відкрити мені в Ісусі Христі через Святого Духа. Прошу відкрий мої духовні очі і духовний слух, щоб бачити усю красу Твого творіння і чути Твій спокійний і лагідний голос, що провадить мене у Твою присутність. Навчи мене довірятися Святому Духу для виконання Твого Слова, яке залишив для мене у Біблії, щоб своїм життям прославити Тебе єдиного живого Бога через Господа мого Ісуса Христа. Амінь.
