«Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога» (1 Ів. 4:2).
Вчення про Святого Духа є найскладнішим із Біблії, адже людським розумом неможливо осягнути усю глибину, висоту і ширину Його діяльності. Святий Дух Сам відкривається людині через духовне хрищення, і то в такій мірі, як Він хоче. Тому, щоб пізнати Його, потрібно особисто відчути Його присутність та дію. Отже, щоб дізнатися про Святого Духа звернемося до Біблії.
Святий Дух був від початку і буде до кінця
Писання свідчить нам, що на початку творіння видимого світу «земля була пустою та порожньою, і темрява була над безоднею, і «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Буття 1:2). У Біблії часто можна зустріти те, що Святий Дух названий Божим, тому що Він є невіддільним від Бога Отця і Сина Божого Ісуса Христа. У пророчих словах до народу Господь інколи говорить про Святого Духа, як про Духа Свого.
Святе Письмо також було написане під дією Духа, «бо пророцтва ніколи не були з волі людської, а звіщали його святі Божі Мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петр. 1:21). Без Святого Духа не було б зовсім віри, відродження, святості, християн у світі.
Святий Дух – особистість
У Писанні Святий Дух об’являється нам, як наділений індивідуальністю. «Господь же – то Дух, а де Дух Господній, – там воля» (2 Кор. 3:17). Він – Божа Особа, як і Отець та Син. Апостол Петро у розмові з Ананієм назвав Святого Духа Богом, говорячи: «…ти Духу Святому неправду сказав… Ти не людям неправду сказав, але Богові!» (Дії 5:3-4). Отже, ми ніколи не повинні вбачати у Святому Дусі просто вплив або силу. Він має властивості особи, оскільки Він думає (Рим. 8:27), відчуває (Рим. 15:30), бажає (1 Кор. 12:11) та може любити й насолоджуватись дружбою.
Отже, Святий Дух невіддільний від Бога, але має Свою індивідуальність, Свої особливості та виконує Свою духовну роботу.
Святий Дух утішає
Про Духа Святого, як Утішителя, заповів учням Ісус Христос, кажучи: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:26). Учні в той час дуже потребували потішення, адже їхній Учитель покидав їх та йшов до Небесного Отця. Попереду була невизначеність, – за віру в Ісуса переслідували, саджали в тюрми, вбивали. Ім’я Ісуса зневажалося серед юдеїв. Як же в такий складний час вистояти та зберегти віру і довіру до Бога? Тільки коли є Утішитель Дух Святий. Ісус не міг залишатися з учнями завжди. Він виконав Свою місію на землі та йшов в оселі неба до Отця, щоб прийняти царство, що Йому приготовлене. Тож Він сказав: «Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли я піду, то пошлю вам Його» (Ів. 16:7). Коли Святий Дух переповнив апостолів, вони дійсно утішилися та скріпилися у вірі «і зачали говорити Слово Боже зі сміливістю» (Дії 4:31).
Ісус попередив учнів: «А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, – Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною» (Ів. 15:26-27). Дух Божий виконує Свою важливу місію – Євангелія через учнів поширюється до країв землі й сьогодні.
Святий Дух провадить до тісних стосунків з Богом
Ісус Христос сказав: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, – казатиме, і що має настати, – звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить. Незабаром, – і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром – і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця» (Ів. 16:12-16). Господь добре розумів, що спільність з Богом – запорука успіху Євангелії. Учні не до кінця розуміли свою духовну місію на землі. Всі чекали приходу Месії, Спасителя світу, Який розпочне Своє царювання в Ізраїлі, що стане визволенням від римської неволі. І ось цей довгоочікуваний час настав, – Ісус прийшов… і знову йде, …щоб повернутися. Обітниця зіслання Духа правди ще більше є незрозумілою. Однак вона містить у собі прекрасні слова, що Дух правди відкриє усю правду про Бога і Його Сина, про гріх і спасіння, про смерть і життя. Дух повинен взяти це від Ісуса і дати це учням. Для чого? Відповідь одна – світ, що у темряві сидить повинен побачити світло. Учні повинні були понести «світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2:32).
Святий Дух – Дух синівства
Божий Дух свідчить кожному віруючому, що з моменту духовного народження кожний чоловік і жінка стають сином і дочкою Живого Бога. Апостол Павло написав до церкви у Римі: «Бо всі хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі» (Рим. 8:14-16).
Синівство неможливо здобути силою чи придбати за гроші. Воно набувається тоді, коли батько та мама виявляють бажання та добровільно беруть дитину у свою сім’ю. А дитина своєю чергою добровільно приймає запрошення, як подарунок. Духовне усиновлення також повністю залежить від Бога, що сильно бажає, щоб кожен грішник покаявся та навернувся до Нього і прийняв із радістю запрошення Духа увійти у духовну сім’ю, якою є Церква Божа. І в той момент, коли слова Духа торкаються серця грішної людини та вона кається у своїх гріхах та приймає Ісуса Христа, як Свого Господа і Спасителя, її ім’я записується у книгу життя Агнця, а дух людини приймає усиновлення Живого Бога Отця. З цього моменту молитва «Отче наш» набуває особливого значення у людському житті.
Святий Дух приносить мир і дарує любов
«Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:1-5). Божий Дух відкриває людям любов, якою нас полюбив Бог. Цю любов Він вкладає в наші серця так, що ми самі починаємо любити тих, хто нас оточує, і навіть наших ворогів. Духовний мир потрібний для того, щоб переносити різного роду випробування та утиски, які сприяють утвердженню нашої віри в Ісуса Христа. Павло писав: «Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас. І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши у великому утискові з радістю Духа Святого» (1 Сол. 1:5-6).
Святий Дух заступається за нас
Заступництво – одна з головних функцій Святого Духа. Адже людина без Божого захисту і заступництва є відкритою та піддатливою до нападів лукавого. Тож духовна людина може сподіватися на духовний захист Божий через дію Духа. «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах … і заступається за нас» (Рим. 8:26). Божий Дух прекрасно знає, в чому має потребу духовна людина. «А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих» (Рим. 8:27).
Святий Дух – Дух молитви
Про таку особливість Божого Духа свідчить Сам Бог Отець через пророка Захарія: «А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милості та молитви» (Зах. 12:10). Ісус Христос говорив до самарянки такі слова: «Але наступає година і тепер вона є, коли богомольці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців. Бог є Дух і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4:23-24). Як же може людина поклонятися та молитися Богові, який є Дух, без допомоги Святого Духа? Дякуємо Богові, що Сам «Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 8:26).
Святий Дух відроджує до живої надії
Божий Дух приносить правдиве життя. Адже людина до зустрічі з Богом є духовно мертвою і потребує духовного відродження та спасіння. Гріховна природа, яка передалася нам від Адама всяко відштовхує нас від того, щоб пізнати Бога. Хвала Богу, що Він Своїм Духом викликає у нас бажання шукати Його, молитися і читати Біблію. У день сповіді й покаяння у життя людини приходить Ісус Христос, щоб оживити мертвого духа через дію гріха. Читаємо: «А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Рим. 8:10-11).
Святий Дух освячує і змінює життя
Приналежність християнина до сім’ї Божих дітей визначається наявністю у ньому Божого Духа. Після зустрічі з Христом ніхто не може залишатися таким, як був до цього. Тілесна людина стає духовною. Апостол Павло пише: «А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його» (Рим. 8:9). Апостол вказує на те, що Божий Дух змінює саму природу людини. Плотське земне життя замінюється духовним, небесним; жадання плоті замінюються жаданнями духа; вмирає людина тілесна, і встає людина духовна.
Необхідність переміни життя у більш духовний напрямок обумовлено словами із Біблії: «Браття, тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде» (1 Кор. 15:50). Для того, щоб ми стали духовними, Божий Дух працює з нашим розумом і серцем так, що з’являється плід Його роботи. «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність» (Гал. 5:22). «Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:8).
Святий Дух відкриває духовні істини
Про це говорив Ісус: «А як прийде, Він [Дух] світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, – що не вірують у Мене; а про правду, – що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, – що засуджений князь цього світу» (Ів. 16:8-11). Отже, Божий Дух приносить нам одкровення про небезпеку гріха у нашому житті. Людина ніколи не побачить себе духовними очима і не визнає себе грішною, якщо її не торкнеться рука Святого Духа. І тим більше грішна людина не хоче покаятися, якщо Божий Дух не дасть розуміння про майбутній гнів Господній, що виллється на грішників, та про покарання, яке чекає їх у вічності.
Правдиво й те, що Дух дає нам розуміння того, хто є Ісус Христос. Він відкриває духовну природу Христа, як Агнця, Спасителя, Відкупителя, Цілителя, Царя Божого Царства. Без розуміння від Духа неможливо повірити у воскресіння Ісуса з мертвих, Його вознесіння на небеса до престолу Отця і майбутній другий прихід на землю як Переможця.
Саме Господній Дух приносить знання про звершену роботу Ісуса Христа на голгофському хресті. Там, на Голгофі, сталася найбільша перемога в історії людства – Син Людський Своєю смертю переміг смерть. Як би парадоксально це не звучало, але влада смерті була подолана смертю Христа і владою вічного життя, що в Ісусі.
У такий спосіб Він виніс суд владі цього світу та його князю – сатані. Темрява втратила силу і владу над людьми. Жертва Ісуса Христа умилостивила Боже лице і людям відкрився доступ у Святеє Святих Божого храму – дарувалося покаяння та прощення гріхів через віру.
Святий Дух приносить мудрість і навчає
Чи може людина самостійно, без Божого сприяння, отримати духовну мудрість? Сьогодні можна зустріти багато людей, які знають напам’ять Писання і можуть безпомилково цитувати його. Але слід розуміти, що знання текстів із Біблії не дає розуміння їх значення. Написано: «А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! Але, як написано: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!»
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, – усе-бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. Хто-бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо «хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?» А ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:6-16). То звідки у нас духовна мудрість? Від Духа Святого!
В часи Старого Заповіту саме Духом Божим людям давалося розуміння, як виконати роботу, яка стосувалася скинії, ковчегу заповіту чи Божого храму. Читаємо: «І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: «Дивіться, – Господь назвав на ім'я Бецал’їла сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду. І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, і в обробленні каменю, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі» (Вихід 35:30-33). Без дії Божого Духа жодна справа Божа не виконувалася.
Ісус Христос постійно готував учнів до служіння у звіщанні Євангелії. І Він знав, що за Його Слово учні будуть переслідувані, ув’язнені в темницю та вбиті. Він промовляв: «Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана. Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, – а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий» (Мр. 13:9-11).
Дуже не просто свідчити про Бога тим, хто намагається ув’язнити чи вбити тебе за твою віру. Тому учням була потрібна сила для засвідчення та слова́, які потрібно буде сказати людям на свідоцтво віри. І коли вони знали, що на них і в них пробуває Святий Дух Утішитель, вони не піддавалися страху, сумніву чи відчаю і були відважними.
Святий Дух христить духовним хрищенням
Дійство хрищення Святим Духом є особливим та таємничим. Воно розпочалося в День П’ятидесятниці та триває до сьогодні. Ісус Христос закликав учнів по Його вознесінні залишатися в Єрусалимі та дочекатися обіцяного Духа від Бога. Він казав: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). І дійсно так сталося. «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнилися Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії 2:4). Апостол Петро роз’яснив усім, хто був там, що це дійство ніщо інше, як виконання слів пророка Йоіла: «І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, – і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися» (Дії 2:17).
Пізніше, хрищення Святим Духом відбувалося не так «ефектно» візуально, але кожен хто отримував Духа, разом з Ним отримував і ознаку говорити «іншими мовами» та духовні дарування. Духовне хрищення Корнилія та його рідних відбулося так: «Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували…» (Дії 10:44-46). Хрищення віруючих в Ефесі відбулося через покладання рук апостола Павла. «Коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, – і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати» (Дії 19:6).
Слід зазначити, що духовним хрищенням христить не Сам Святий Дух, а наш Господь Ісус Христос. Іван Христитель свідчив: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем» (Мт. 3:11). Він свідчив про наближення Христа. Щоб упевнитись у цьому Бог Отець дав Івану певну ознаку: «І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, – це Той, Хто христитиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він – Божий Син!» (Ів. 1:33).
Писання навчає, що кожному, хто занурений у Духа Святого, дається сила та сміливість стати та бути учнем і послідовником Ісуса Христа. Ми це приймаємо вірою і ходимо у вірі, щоб Бог був прославлений через наше життя.
Святий Дух дає дари
Божа турбота про Церкву виявляється в тому, що Святий Дух дає Свої особливі дарування членам Церкви. Це робиться для того, щоб навчати та наставляти християн у правді, очищати від впливу світу, будувати в істині Божого Слова та укріпляти у вірі. Апостол Павло писав до церкви у Коринті: «А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви... Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:4-11). Служіння Святого Духа дарами у Церкві є надзвичайно особливим, адже завдяки цьому будується і зростає Церква. Духовні дари не виявляються самі собою, а проявляються через віруючих людей, які охрищені Святим Духом і натхненні Ним у цей момент. Кожний із дарів є важливим, і вони доповнюють один одного.
Святий Дух провадить на місію
Божий Дух по-особливому проявляється тоді, коли Бог вибирає та призначає когось на місію проповідувати Євангелію. Писання відкриває нам, що в Антіохії були пророки та вчителі, а з ними був Савл. «Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: «Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх… Вони ж послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули» (Дії 13:2,4). Далі читаємо, що Євангелія поширювалася від Єрусалиму до Азії й Південною Європою. Всюди, куди ступала нога місіонерів, туди прямував Дух Божий. Він відкривав нові шляхи та вказував проповідникам напрямок.
Святий Дух будує Церкву
«Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне… і всі ми напоєні Духом одним» (1 Кор. 12-13). «І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» (1 Кор. 12:27). Завдяки Святому Духу в День П’ятидесятниці у Єрусалимі утворилася Церква Ісуса Христа. Люди, які увірували в Ісуса через проповідь Петра, були першими її членами із новонавернених. У Писанні читаємо, що Божий Дух обрав людей, щоб вони стали Його храмом. Апостол запитує церкву: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1 Кор. 6:19). Тож уже майже дві тисячі років Святий Дух трудиться, щоб підготувати Церкву до зустрічі з Христом. Ісус Христос став наріжним каменем, на якому «будуються святі». «На Ньому вся будівля улад побудована росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:21-22).
Святий Дух постійно дбає про духовне зростання в Церкві, її наповнення новими віруючими, очищає її від домішок світу та навчає істини.
Дорогий Господь, віддаюся в руки Твого Святого Духа, щоб сила Твоя наповнила мене для служіння Тобі. Відкрий мій розум, щоб і мені бути повноправним членом Твого тіла та отримати духовні дарування для його збудування та особистого зростання в істині. Збагати мене радістю та миром у Дусі Святому, щоб протистояти гріху та смутку у моєму житті. Амінь.
